Дібрівська філія І-ІІ ступенів навчально-виховного об`єднання " Новомиргородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 - дошкільний навчальний заклад"

 





Наша школа

Історія школи

 

 

         За часів Давидових, які обрали Рейментарівку місцем своїх підприємств, було побудовано кілька цегельних заводів, цукровий завод ( 1795 – 1800). Село дуже поповнилось населенням – найманими робітниками цих заводів, які тут же і поселя-

лися. В цей час для дітей більш заможних майстрів було відкрито школу в звичайній сільській хаті, яка була розташована на вигоні напроти магазину. Поруч з магазином ( в центрі парку) стояла церква. Школа була церковно-приходською, двохкласною з кількістю учнів 15 чоловік і одним вчителем та попом, який постійно здійснював контроль за навчанням та відбирав з учнів учасників церковного хору. В класній кімнаті стояли довгі ( на 4-5 учнів) парти з вузенькою кришкою. Невелика класна дошка на триногах. Навчання починалося після закінчення господарських робіт, тривало протягом зими і закінчувалося тоді, коли можна було виходити працювати в поле. Учні вчилися писати, читати, розв’язувати приклади та задачі, співати та Закону Божого, який в навчальному плані посідав важливе місце. За неслухняність, незнання Закону Божого учнів карали різками, ставили на гречку, звільняли від навчання в любий час. Піп перевіряв знання Закону Божого по середах і п’ятницях по одному уроці. Таке навчання тривало аж до 1880 року. Кількість учнів щороку і протягом року дуже мінялася, бо навчання було необов’язковим. До школи ходили ті, які жили більш заможно, а безземельна біднота була позбавлена цієї можливості. Ті, хто закінчував сільську школу, могли навчатися в старших класах в с. Оситняжці або с. Красносільці.

        Близько 1890 року школа була переведена в інше приміщення – попову хату, яка знаходилась там, де зараз стоїть будинок Дан Н.І. Після відміни кріпацтва класове розшарування на багатих і бідних збільшувалося. Потяг до науки зростав. В школу того часу приходили 50 – 60 учнів. Розвиток тогочасних подій в якійсь мірі змушував органи влади більше уваги приділяти освіті. В селі це призвело до того, що земство в 1897 році закінчило будівництво нового шкільного будинку в якому були дві класні кімнати, квартира для вчителя, кладочка. Будинок, хоч і був дерев′яний, мав достатню кількість вікон, був високий  і покритий залізом, обгороджений парканом ( стояв на місці парку між фермою і клубом). В школі працювали два вчителі - Курченко Гнат і Тухалова. Пізніше працював вчитель Мірошніченко з Олександрівки. Вчителі підтримували зв'язок з масами, приймали у себе селян по справах написання скарг, одержання консультацій з садівництва. Добре знання давали учням вчителі Шкода і Півторак, захищаючи їх від сваволі попа.

         В роки імперіалістичної війни, а особливо після революції і до закінчення громадянської війни і без того убоге навчання послабилося через відсутність кадрів, підручників, та навчальних планів, програм, приладдя. Так, наприклад, в 1919 році навчання вів Лисенко Грицько Костьович (більш грамотний серед селян). За навчання тоді платили натурою – на рік пуд жита чи якогось іншого зерна.

         Більш нормально школа стала працювати десь у 1923 – 1924 роках. Вчителями тоді працювали Каплін, Антоновська М.І., подружжя Сокуренків – Юхим Петрович і Параска Мусіївна. Каплін і Антоновська (жителі сучасного села Шпакове) відзначалися викладанням співів, Сокуренки науково проводили уроки, вимагали знань від учнів, боролися за охоплення дітей навчанням, приймали участь в громадському житті села. Школа в цей час була чотирикласна і налічувала 80 – 100 учнів, які змушені були навчатися в сполучених класах в тісному приміщенні. В 1928 році держава виділила 10 тис. крб.  на капітальний ремонт маєтку пана Красінського, від якого після революції уціліли стіни, частина даху і парадні двері.  Сільська  громада  вирішила перебудувати маєток під школу.

         В листопаді 1929 року школа перейшла в нове просторе приміщення і реорганізувалася в ростучу 7-річну школу, яка налічувала в той час 170 – 200 учнів і 12 вчителів. Першим директором був призначений Прихідько Дементій Амбросійович, уродженець с. Кавуни на Черкащині, за фахом – мовник, діяльна людина, яка доклала багато зусиль для підняття матеріальної бази школи, наукового викладання основ наук і особливо мови, математики, історії, географії, біології. Школа дуже допомагала в ті часи дітям малозабезпечених селян як морально, так і матеріально (допомога одягом, взуттям, організація гарячого харчування). Це був період початку масового готування  кадрів середньої та вищої кваліфікації для народного господарства. За період з 1932 по 1941 роки з школи було випущено біля 300 випускників.

         З приходом в село німецьких окупантів (22-23 серпня 1945 року) життя в школі завмерло.

         У вересні 1944 року школа відновила свою роботу. Шкільний колектив очолював Головченко Пантелій Арсентійович. Кількість учнів значно збільшилася. В одному класі навчалися учні з різницею у віці 3, 4 і навіть 5 років. Не вистачало підручників і зошитів, тому для письма використовувався будь-який папір, писали навіть на звичайних газетах, між рядками тексту. Водночас велася робота по ремонту приміщення школи але класних кімнат не вистачало. Під класи були зайняті навіть переобладнані кімнати шкільного підвалу. Школа працювала у дві зміни. Початкові класи стали навчатися у будинку гр.. Нюпи, якого було виселено до Сибіру. Учні і селяни так і називали це приміщення – «Нюпкова» школа. Вона проіснувала аж до початку 80-х років. Серед випускників 1945 року була  заслужена артистка РСФСР Валентина Владімірова(Дубина).

         У 1949 році школу очолив  корінний житель с.Дібрівки – Коломієць Ксенофонт Федорович, ім′я якого залишається в пам′яті багатьох поколінь випускників школи. Почав формуватися педагогічний колектив нового післявоєнного покоління. В початкових класах працювали Іщук Галина Самсонівна, Залізняк Ганна Андріївна, Піддубна Оксана Іванівна. Географію викладала Холявко Валентина Порфирівна, яка була одночасно і завучем школи. Російської мови і літератури дітей навчала Григораш Параска  Григорівна, української Кузьменко Марія Артемівна. Хімію і біологію викладала Дарснек Людмила Артемівна. Плідно трудилися на освітянській  ниві і вчителі – чоловіки. Уроки фізики викладав Притула Микола Овсійович, біологію і трудове навчання - Мазуренко Іван Кузьмович, історію - Кравченко Никифір Веремійович, фізичне виховання - Сотченко Василь Гордійович, українську мову і літературу – Лисенко Анатолій Макарович, який пізніше працював завучем школи. Вони стали надійною опорою директора не тільки у навчально-виховній, а і в господарській роботі. Власноруч  разом зі своїми учнями виготовляли наочний матеріал, меблі, обладнання для спортивного майданчика, навіть лижі. Були одночасно і вчителями, і теслями, і столярами. Діяла в школі також і піонерська організація ім. Олега Кошового. Роботу з піонерами і жовтенятами організовувала  піонервожата Лисенко Марія Іванівна.

Велика увага приділялася культурно-масовій роботі. В школі був організований трьохголосий хор, яким керував вчитель музики і завідуючий сільським клубом Кізіль Павло Ілларіонович.

         В 1960 році в школу прийшла працювати Брюшенко(Гудзенко) Любов Тимофіївна, яка викладала українську мову і літературу, німецьку мову. В 70-х роках було споруджено пришкільний інтернат, де проживали учні з сусідніх сіл – Василівки, Зеленого, Защити.

         На початку 80-х років почала відбуватися поступова заміна педагогічного колективу. В школу прийшли працювати вчорашні випускники педагогічних вузів: Зубенко(Беценко) Тетяна Іванівна, Гопа Галина Анатоліївна, Зайцева(Котляренко) Світлана Вікторівна, Стельмах Тетяна Романівна, Прокопенко Галина Павлівна, Нюпенко(Коломієць) Тетяна Іванівна, Пронька Тетяна Іванівна, Рутта Федір Васильович, Романська(Березніченко) Галина Богданівна, Рутта Надія Дмитрівна, Коломієць Олександр Якович. Змінювався колектив, змінювались і директори школи. Після Коломійця Ксенофонта Федоровича директорами школи були: Кравченко Никифір Веремійович, Рутта Федір Васильович, Беценко Тетяна Іванівна, Пронька Тетяна Іванівна. В 90-х роках в колектив влилися  Гриценко Олена Михайлівна,Бур′янувата Наталія Іванівна, Куделя Олександр Миколайович, Долженко Світлана Афанасіївна. З 1998 року і до цього часу шкільний колектив  очолює Коломієць Олександр Якович, який прикладає максимум зусиль для розвитку і функціонування школи. В даний час в школі працює педколектив  у складі:

         Коломієць Олександр Якович – директор, вчитель хімії і біології;

         Бур′янувата Наталія Іванівна – вчитель української мови та літератури;

         Беценко Тетяна Іванівна – вчитель математики і фізики;

         Кожара Федір Андрійович – вчитель початкових класів фізкультури, інформатики;

         Березніченко Галина Богданівна – вчитель початкових класів і географії;

         Коломієць Тетяна Іванівна – вчитель початкових класів;

         Котляренко Світлана Вікторівна – вчитель початкових класів;

         Федорова Анна Сергіївна - вчитель української мови,іноземної мови;

         Поліщук Ленініана Анатоліївна - вчитель історії .