Інформація для батьків
Для батьків майбутніх першокласників!
Навчання у школі – це новий і надзвичайно складний етап у житті 6-7 річних дітей та їх батьків. Напевно, перед кожним з учасників цієї події стоїть безліч питань, на які вони активно шукають відповідь. Наша психологічна служба допоможе батькам майбутніх першокласників знайти відповіді на питання, які їх хвилюють.
Перш за все необхідно знати, що прихід 6-7 річної дитини до школи збігається з психологічною кризою, пов’язаною з необхідністю навчання у школі і необхідністю взяти на свої маленькі плечі ряд обов’язків, які раніше виконували дорослі.
Не так важливо, чи вміє дитина читати і писати! Важливим є те, чи психологічно готова дитина до навчання, чи сформовані у неї мисленнєві операції, чи готова дитина сприймати і слухати вчителя, чи готова до навчальних навантажень.
Ми даємо приблизний перелік того, що необхідно дитині знати і вміти на кінець дошкільного періоду. Для того, щоб успішно пройти конкурсну співбесіду для вступу до нашої школи, зверніть Вашу увагу на наступну інформацію:
Соціально-суспільні, побутові знання
Діти знають:
- назву нашої країни та її столиці;
- прапор, герб України;
- назву рідного міста, села, адресу, прізвище, ім’я, по-батькові батьків;
- дні тижня, їх послідовність;
- назву поточного місяця.
- розповідають про свою сім’ю.
Діти мають уявлення:
- про сезонні зміни в природі;
- про свійських та диких тварин;
- про овочі і фрукти;
- про дерева, кущі, квіти
Мисленнєві операції
Діти вміють:
- порівнювати, класифікувати, групувати предмети;
- називати матеріали, з яких виготовлені ці предмети;
- розуміти значення узагальнюючих слів;
- порівнювати довжини, висоту, ширину;
Математичні знання
Діти знають:
- склад числа першого десятка ( з окремих одиниць);
- як отримати число першого десятка, додаючи одиницю до попереднього числа та віднімаючи одиницю від наступного за ним в ряду;
- цифри 1,2,3,4,5,6,7,8,9;
- знаки +, -, =, <, >.
Діти вміють:
- називати числа в прямому та оберненому порядку;
- співвідносити цифру і кількість предметів;
Моторика та координація
Діти вміють:
- прямо та твердо ходити, бігати, стрибати;
- точно ловити та кидати м’яча;
- протягом певного часу носити не дуже легкі та великі предмети;
- застібати ґудзики та зав’язувати шнурки;
- проводити на папері прямі рівні лінії;
- „бачити” рядок у зошиті та писати у ньому;
- бачити клітинки та точно виконувати по них малюнок.
Роль сім'ї у формуванні здорового способу життя
Формування здорового способу життя є одним із важливих напрямів сімейного виховання. Адже кожен з батьків бажає, щоб дитина виросла фізично й психічно здоровою, без шкідливих звичок. Багато в чому формування здорового способу життя залежить від традиційної складової цього впливу: стилю життя сім'ї, способу організації життя, характеру взаємостосунків між подружжям, участі обох батьків у вихованні, правильної організації вільного часу сім'ї, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, куріння, застосування наркотичних речовин. Отже, спосіб життя сім'ї в основному обумовлює й спосіб життя дітей. Чисельні дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між самими батьками, батьками та дітьми, застосування фізичних покарань, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини - усе це стає причиною того, що процес становлення особистості підлітка проходить важче, ніж звичайно.
Загальновідомо, що батьки для різних груп підлітків і молоді є одним з основних джерел інформації з багатьох питань. Крім того, саме до батьків у першу чергу звертаються молоді люди зі своїми проблемами та труднощами. У важкій ситуації діти очікують від батьків порад і допомоги з різноманітних проблем, тому досить часто батькам доводитися виконувати функції не лише дорослих друзів і вчителів, а й психолога, лікаря, довідкового бюро та «швидкої допомоги».
Незалежно від того, наскільки самі батьки усвідомлюють свою роль у формуванні здорового способу життя молодого покоління, підлітки відзначають досить широкий аспект тем, на які вони можуть розмовляти з батьками. Якщо відкинути таку тему, як навчання й уроки, то за статистичними даними найчастіше підлітки говорять з батьками про своє майбутнє (60%-70%), своє здоров'я (55%-65%), своїх друзів (50%-60%), своє харчування (45%), поведінку не тільки в школі, а й на вулиці, в транспорті, з незнайомцями (до 40%), а також про стосунки в сім'ї (біля 40%). Не так часто предметом розмови є економічні проблеми сім'ї (24%), взаємовідносини між хлопцями та дівчатами (20-25%), статева зрілість (10%-20%) та інтимні стосунки між чоловіком і жінкою (5%-10%).
Свідченням того, що батьки є надзвичайно важливим і впливовим джерелом формування здорового способу життя, є також те. що 36% 10-16-річних повністю довіряють батькам і відверто обговорюють з ними будь-які питання, а ще 52% довіряють батькам, хоча деякі питання не можуть з ними обговорювати. Таким чином, 88% підлітків довіряють батькам, а це значити, що довіряють і тій інформації, яку вони отримують від них. Лише 1 % респондентів зазначили, що вони зовсім не довіряють батькам. Про високий рівень довіри та достатньо відверті стосунки між підлітками та батьками свідчать відповіді більшої половини опитаних 10-14-річних учнів, які засвідчують, що, як правило, батьки знають, де й з кім вони спілкуються ввечері.
Разом із тим існують і певні проблеми щодо впливу батьків на формування здорового способу життя в неповнолітніх. Так, 15% 10-14-річних відверто стверджують, що випивали алкогольні напої в більшій кількості, ніж їм дозволяли батьки; 6% упевнені, що мати,та 6% - що батько дозволили б їм випивати без всяких обмежень і заперечень. Ще по 27% відповіли, що їм дозволили б випити лише з особливої нагоди; близько 21% не знають, як би відреагувала їхня мати, та така ж кількість не впевнена щодо батьківської реакції. Серед тих, хто ще не спробував курити на час опитування, 25% відзначили такий «стримуючий» чинник, як «мої батьки не курять». Це другий за рейтингом чинник після усвідомлення шкідливого впливу звички курити на стан здоров'я. Крім того, ще 11% зазначили, що у випадку куріння вони б малі проблеми з батьками.
Серед молоді віком 10-14 років курили або курять 39,5% респондентів. Разом із тим лише незначне число осіб (на рівні статистичної похибки) засвідчує, що вони курять у зв'язку з конфліктом з батьками. Напевне, таку ситуацію можна пояснити й тим, що чимале число батьків (38%) курить у помешканні, де вони проживають разом з дітьми, 70% дітей свідчать про те, що їм батьки не дозволили б курити взагалі.
Три найбільші небезпеки, що підстерігають людей
Багато хлопці прагнуть якнайшвидше стати дорослими. Або хоча б здаватися дорослішими. Але для того щоб вирости красивим, розумним і сильним, треба неодмінно бути здоровим. А для цього потрібно обов'язково займатися фізкультурою і спортом, багато чому вчитися і ніколи не заводити шкідливих звичок! А ще всім дітям просто необхідно знати про страшні небезпеки, які загрожують не лише здоров'ю людини, але часто і його життя теж.
Пам'ятай, що твоєму здоров'ю можуть серйозно загрожувати три небезпеки: куріння, алкоголь та наркотики.
УВАГА, БАТЬКИ!
33 способи виховати хорошу дитину
1. "Чарівне" слово.
Навчіть дитину деяких "чарівних" слів - таких, як "дякую", "будь ласка", "вибачте". І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (в міру можливостей).
2. Чай удвох.
Організуйте вечірній чай з вашою дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. А потім зробіть так, щоб всі за столом дотримувалися правил ввічливості.
3. Обніміть дитину!
Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимсь - це дуже важливо.
4. Домашні тварини і дитина.
Обов'язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогулянка, розчісування, витирання лап, чистка клітки.
5. Політика чесності.
Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.
6. Нагороджуйте інших.
Коли зустрічаєте ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.
7. Розмови на подушці.
Кожний вечір, коли ви вкладаєте дитину у ліжко, запитайте її: "Яка частина дня була найкращою?" або "Яка частина дня була найважчою?", потім уважно вислухайте, що вам скаже дитина, не перебиваючи її.
8. Переможцем став...
Кожний тиждень видавайте "нагороду найбільш турботливому". Вручайте її тому, хто був найдоброзичливіший і найввічливіший.
9. Гра "якщо.., то".
Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру "якщо..., то". Ця гра допоможе дитині краще зустріти гостя. Ви уявляєте собі частину "якщо...". "Якщо Оленці подобаються кольорові олівці...", дитина уявляє частину "то", "то ми будемо розмальовувати картинки".
10. "Який я?"
Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: "Ти виглядаєш розлюченою" або "Ця маленька дівчинка видається такою самотньою".
11. Ставте мету.
Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети, наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу.
12. Очі в очі.
Привчайте дитину дивитися в очі співбесіднику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.
13. Підказуйте.
Якщо хтось вітається з вашою дитиною чи хвалить її, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова.
14. Хваліть за доброту.
Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: "Ти молодець, що допомогла своїй сестрі".
15. Сваріться чесно.
Уникайте приниження і зневажливих зауважень. Намагайтеся знайти компроміс і припиніть суперечку.
16. Не обманюйте.
Якщо дитина зрозуміла, що ви її обманюєте, не намагайтеся говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: "Так, у нас справді залишилося печиво, але я все одно не можу дати тобі його до обіду".
17. Руки геть!
У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце "для охолодження".
18. Приховані знаки уваги.
Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.
19. Справжній друг.
Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь зі своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь.
20. Спочатку запитайте.
Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатися чимось чи викинути що-небудь, що належить вашій дитині.
21. Обговорюйте ситуацію.
Якщо чиясь дитина у дворі чи на дитячому майданчику плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: "Як ти вважаєш, що він (вона) відчуває зараз?", "Як ти вважаєш, що зробило її (його) такою засмученою?"
22. Добрий приклад.
Частіше згадуйте у розмові з дитиною про людей з вашого оточення, які роблять добрі справи.
23. Поклади на місце.
Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, підкажіть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.
24. Боротьба з брутальністю.
Придумайте якийсь вислів, який говоритимете, що хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловити свої почуття.
25. Обмін ролями.
Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10-15 хв роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини.
26. Дотримуйтеся чистоти.
Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, зауважите сміття, підберіть його і віднесіть в урну чи ще якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.
27. Допоможіть "зберегти обличчя".
Якщо ви зауважили, що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. І якщо скаже правду, не карайте її.
28. Причина і наслідки.
По можливості дайте дитині відчути наслідки її помилок: "Якщо залишиш велосипед під дощем, він заіржавіє".
29. Заохочуйте до чесності.
Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйте її до правдивості.
30. Ніколи не порушуйте обіцянок.
Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви не зможете дати і виконати.
31. "Лавочка для забіяк".
Поставте вдома стільці у вигляді "лавочки для забіяк". Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю "лавочку", де вони повинні залишатися доти, поки кожний з них не пояснить, в чому він був неправий.
32. Коробка "Руки геть".
Аби не виникало "боротьби" за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для них, нехай у неї виникне бажання поділитися іграшками з іншими дітьми.
33. Самостійність і допомога.
Дайте зрозуміти, що ви не збираєтесь робити за дитину домашні завдання, але з радістю допоможете їй порадою чи перевіркою роботи, коли вона буде закінчена.
Рецепт щастя. Візьміть чашу терпіння, налийте туди повне серце любові, вкиньте дві пригорщі щедрості, хлюпніть туди гумору,посипте добром, додайте якомога більше віри, і все це добре перемішайте. Потім намажте на шматочок відпущеного Вам життя і пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.
Дитиною вважається кожна людська особа до досягнення нею 18-ти років. В різні епохи неоднаково дивилися на виховання і догляд за дітьми. Тільки у 17-18 ст. на дітей, нарешті, починають звертати увагу – шиють дитячий одяг, створюють дитячі іграшки, пишуть дитячі книги, дитячі пісні та музику. “А хіба раніше діти не мали одягу, іграшок? – спитаєте ви”. Не мали. Дитина носила довгу сорочку, а коли виростала – одяг, як у дорослих. У середньовічній Німеччині слово дитина було синонімом слова “дурень”. Знаємо, що дітям було нелегко, не було законів, які б оберігали їхнє життя. Тільки у 1924 р. у м. Женеві було прийнято Декларацію прав дитини. А у 1959 р. розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини. 1989 р. у Ною-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991 р. Україна приєдналася до Конвенції. В 1993 р. в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей.Згідно з Конвенцією Україна у квітні 2001 р. прийняла Закон про охорону дитинства. Дитина потребує особливої охорони і піклування як до, так і після народження.
Захистити комп'ютер і дитину.
Шановні батьки, Ви напевно замислюєтеся, наскільки корисне і безпечне дозвілля Вашої дитини в Інтернеті.
Пропонуємо Вам пройти спеціальний тест, результати якого покажуть, чи достатні міри, що вживаються Вами для забезпечення безпеки й розвитку Вашої дитини? Чи досить часу Ви проводите з дитиною? Чи стали Ви для дитини головним експертом з поводження в різних життєвих ситуаціях? Відповідайте, будь ласка, на питання, обравши один варіант відповіді. Пройти тест.
Чи контролюєте Ви своїх дітей під час
роботи за комп'ютером? В цьому вам допоможуть безкоштовні програми сайту "Родительский контроль".
Проводииться активне розповсюдження посібника, що містить перелік онлайн-загроз та засоби їх уникнення, загальну інформацію о мережі та практичні рекомендації, як забезпечити безпеку дитини в мережі та навчити її піклуватися про безпеку: власну та всієї сім‘ї. Посібник розміщено у вільному доступі на нашому спеціальному ресурсі www.online-bezpeka.kyivstar.ua .
Дивитись презентацію "Безпека дітей в Інтернеті"
Якщо твої наміри на рік – сій жито,
на десятиліття – сади дерево,
на віки – виховуй дітей
(Народна мудрість)
Шановні батьки, діти яких збираються іти у 1-й клас, наступна інформація для вас.
Бесіда психолога з батьками, бабусями і дідусями майбутніх першокласників.
Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у її житті.
Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.
Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками.
Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню , школі, шкільним справам.
Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.
У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?
Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника.
Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.
Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.
Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:
фізіологічна готовність;
інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
емоційно-вольова готовність;
соціальна готовність;
мотиваційна готовність.
Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.
Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.
Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання.
На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»).
Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.
Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.
Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.
Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.
Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.
Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.
Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.
Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).
Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.
А щоб Ваші ігри з малюком Були успішними, дотримуйтесь важливого правила: під час гри забудьте про те, що Ви авторитетні і всезнаючі мама, тато, бабуся чи дідусь, а перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною – будьте для малюка рівноправним партнером у грі, який також може сумніватись, сумувати і щиро радіти із своїх результатів.
Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння?
Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.
Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей.
Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.
Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.
І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!»
Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».
Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини .
